.

Стандартний

Невже надворі стало прохолодніше? Мабуть, це перші подихи осені. Щоб не розслаблялись і бездарно не прогавили той літній час, який ще лишився згідно з календарем.

Висунувши носа надвір, я так і не придумала, що одягти у дорогу. І що пхати у дорожню сумку. Але мої недавні гості з Одеси казали, що там у них невеличкий філіал пекла. Та що там… Немає натхнення навіть доскладати речі в сумку. Кожного разу перед від’їздом прокидається якась дивна апатія і внутрішній голос починає скавучати: “Ну лишись вдома, ну здалось воно тобі…” Але ж ні, білети лежать перед носом, Львів чекає, тьотя Таня уже готова приймати гостю… Назад дороги немає.

Виявилось, в моєму випадку вимкнений телефон ще не означає “вимкнений” мозок. І не означає те, що я цілком і повністю відключилась від роботи. Я про неї ще думаю і прокручую собі в голові варіанти вирішення різних питань. Витягніть хтось вилку з розетки, а?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s