Тобі.

Стандартний

Дивно, ця осінь доволі нетипова для моїх попередніх. Взагалі, раніше я ніколи не любила цю пору року. Усвідомлення того, що за літо щось не встигла, чогось не зробила, або ж зовсім втратила цю прекрасну пору в суєті… Усвідомлення того, що доведеться перерити усю шафу в пошуках тепліших речей. Усвідомлення того, що скоро зелене листячко не буде радувати око,на зміну йому прийде жовте й сухо, і ще воно буде опадати, здійматиметься по-осінньому холодний вітер і дощі будуть холодними. Не такими теплими і приємними, як влітку. Холодними і відштовхуючими.

Ця ж осінь лише розпочалась, я встигла відчути на собі її холодний подих і вхопити застуду. Проте літнє тепло в душі лишилось. Завдяки тобі. В душі – відчуття спокою і рівноваги, впевненості й одночасно розслабленості. Повір, що я довго йшла до цього стану, не могла знайти тієї точки, за яку я можу зачепитись і перевернути світ. А тут не встигла й зоглянутись, як знайшла її в собі.  Чи в тобі… Я втратила хронологію подій. Зараз вона неважлива.

І зараз уже не так важливо, що листячко опаде й лишить голі дерева, трава засохне, ночі стануть холоднішими, дощі нещадно поливатимуть землю, а сонце не грітиме. Не хвилює й те, що робота мотає нерви і часом сниться по ночам, витісняючи сни про тебе (і не кажи, це велике ай-яй-яй). Важливіше те, що твоя душа поруч. І зараз це найголовніше.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s