Опус на тему прощення.

Стандартний

Уявість собі: одного дня з вами сталася жопа. Власне, “ничего не предвещало беды”. І тут зранку ви встаєте, по інерції чистите зубки, п’єте каву, викуруюте цигарку, рухаєтесь далі за розкладом дня по тій же інерції – і тут жопа. Просто звалилась на голову, як сніг у червні. Ви зразу починаєте ойкати й айкати, ви ж не були готові до цього. Бабла на чорний день не відклали, запасних ходів не накреслили, оффшорів на Кіпрі ніц не лишилось… Ви розгублені. Не знаєте, що робити. Починаєте шукати винних. І знаходите. Між іншим, добре, якщо вони реально винні, а не ви просто шукаєте, на кого б скинути відповідальність за жопу, яка утворилась по вашій вині. Хтось щось не те сказав. Хтось щось не те зробив. Хтось ляпнув зайве. Хтось реально підставив. Ви ображені. Роздавлені. Як жаба на асфальті. Боляче. А потім… Ну знаєте, як то там кажуть – час лікує. Ви підіймаєтесь і йдете далі, і це часом коштує неймовірних зусиль, як моральних, так і фізичних.

І для того, щоб щасливо й радісно жити далі, треба пережити один цікавий пункт. Пробачити. Мать його, з цим у мене завжди були проблеми. Пробачити? Іздіваєтесь? Та ні, я ж запишу краще, а то забуду, що саме цей придурок винен у жопі, що склалась. І пофігу, що він взагалі-то й не винен. Що так життя розпорядилось. Але ж ні, я все одно запишу, але буду мило йому посміхатись при зустрічі, зате при нагоді згадаю і застосую мстю. Уявляєте, яка ж я пратівна? І яка я важка людина?

А сьогодні дещо сталось. І виявилось, що мені обов’язково потрібно пробачити одній людині. Причому за те, за що, як я думала, я й не повинна пробачати. Але тут така проблемка намалювалась… Мені важко це зробити. Простіше просто поставити блок на спогади, ніж переварити, усвідомити свою неправоту, відпустити й очиститись. Найцікавше те, що підсвідомо я завжди цього хотіла, але ось той блок спогадів і думок – доволі міцна штука, прямо кам’яна стіна, і він просто не пускав мене куди не треба.

Так що тепер з’явилась нова ціль – навчитись пробачати. Не на словах. А душею.

Advertisements

2 thoughts on “Опус на тему прощення.

  1. Мабуть, все-таки – “дупа”.
    До того ж вона може і трапитись під кінець дня – скажімо, вас затопили сусіди в 11 год. вечора. Гарна буде нічка, еге? (це я так, зі свого досвіду кажу)))

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s