Той самий день, коли…

Стандартний

Той самий день, коли хочеться стрибати від щастя й радості, але боїшся розвалити хату. Саме тому я намилилась пострибати на ліжку.

Раз. Винесло. Думки вилетіли з головного мозку, скупчились у Щось Незрозуміле, полетіли уверх, плавно відштовхнулись від стелі і полетіли вниз з прискоренням 9,8 кг на метр за секунду в квадраті. Done.

Два. Я зверху. Думки знизу. Блін, вони реально такі важкі? Зачепила їх ногою, вони відрікошетились до вікна.

Три. Думки прилипли до вікна. Я зацінила їхню спробу втекти з моєї голови, але ж ні. Хто я без них?

Чотири. Ейфорія детектед. Я лечууууууууу.

П’ять. Все ще ейфоріііііія.

Фух, досить. Задихалась. Приляжу й заспокоюсь. Щось Незрозуміле покірно повернулось у мій мозок. Стало легше, бо ж думки провітрились, прогулялись. Цікаво, що буде наступного разу?

Advertisements

2 thoughts on “Той самий день, коли…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s