Каток. Асфальт. На ніч.

Стандартний

tumblr_mibiplyBw81qifxiuo1_500_large Бувають такі дні, такі життєві моменти, коли за раз на тебе навалюється купа різного-різного бруду. Отак живеш, нікого не чіпаєш, зла ніби людям не бажаєш, по головам не йдеш – а життя не впускає можливості тебе трахнути по-повній. І що найбільш образливо – воно ж свій оргазм отримає, а у тебе лишиться бридке відчуття, ніби тебе згвалтували, а задля повного фаталіті по тобі проїхались катком з метою утрамбувати на тобі подвійний шар асфальту. На українські дороги асфальту зазвичай шкодують, але ж для тебе, світової мерзоти, яка нашкодила усім підряд, нічого не шкода. Ще додатково привеземо.

“Плани? Ти плануєш? Зачєєм? Похєрим. Усе похєрим. Ти не заслуговуєш на щастя, бо ти для цього не народилась. Ти народилась лежати під життєвим катком і задихатись під асфальтом. Мрії? Дєточка, запихни їх подалі в те саме місце, куди усі усе запихають. Ти не варта мріяти і отримати щось краще. Зате ми варті. І ми у тебе все відберем.”

Отак живеш і отримуєш щоденну порцію такого бруду. Таких от чорних заздрощів. Все, що я маю, мені дала моя мама. І ще чогось я добилась сама. Кілька разів щастило. Але я ніколи не йшла по головам. А якщо так і ставалось, що чиїсь інтереси страждали – то не з моєї умисної вини. Любе життя, якого милого по моїй голові активно топчуться? Де і кому я перейшла дорогу?

Єдине, що я можу – це втішитись думкою, що життя мене випробовує на міцність. Спробую розслабитись і отримати задоволення.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s