Щось сталось

Стандартний

tumblr_mld7l2UwZE1qjsn5wo1_500_large

*хочу зауважити, що цей пост не адресовано комусь конкретному, просто накипіло за два роки спілкування й спостережень за протилежною статтю. тому прохання не сприймати в свою сторону, а просто задуматись*

Щось сталось. Не питайте. Сама не усвідомлюю. Ну просто от щось змінилось. Знову дорослішаю, мабуть.

Починаю переростати юнацький максималізм. Це коли приміряєш прізвище кожного кавалера на собі і прикидаєш, наскільки гарними будуть у вас дітки. Та ні, йдіть в буду. Мене й моє прізвище цілком влаштовує, я його не мінятиму.

“Ооо, він подивився в мою сторону”, “Ооо, він мені подзвонив/написав”, “Ооо, він запросив мене в кіно”. Даа, і добре, якщо в кіно запросив. Якщо він водить тебе зимою по морозі, твої руки дубіють, ноги перестаєш відчувати, зате він любить гуляти на свіжому повітрі. Другого побачення не буде, чувак. Я теж люблю гуляти на свіжому повітрі, але знову ж таки – йди в буду, чувак. І добре, якщо він тобі дзвонить. А не скидає бомжі “Передзвоніть мені”. Чувак, будь мужиком і поповни собі рахунок. І подзвони сам до дівчини. Нагадую, що чувак в перекладі з удмуртської – кастрований козел. Мене не цікавить розмір гаманця. На шубу я собі сама заробити можу. Жити мені є де. І заплатити я сама за себе можу в кафешці. Але який ти нахрен кавалер, якщо ти не проявляєш уваги до своєї дівчини? Дівчатам не гроші потрібні, а увага. Само собою, ця увага бабла коштує. А ти як думав? Дівчину зачепити треба. Так, щоб сама ноги перед тобою розсунула. А не в перший же вечір бюстгалтер з неї стягувати. На твоє щастя, навколо купа дівчат, з яких бюстгалтер можна стягуваит в перший же вечір. От туди і йди. Дорогу показати?

Мені набридло бути ініціатором. Тягти когось кудись. Щось придумувати. Зачєм? А от вгораздить мене вийти за тебе заміж. Хочеш сказати, що я все життя маю тягти тебе вперед? Бачить Боженько, я ніколи не була принциповою недотрогою, але мабуть треба було б нею стати. Я не хочу, щоб за мною бігали. Але я хочу відчувати поруч справжнього чоловіка, довіряти йому, знати, що у важку хвилину я можу на нього покластись. А не вислуховувати щось із розряду “Моя мама проти, щоб я з тобою був, тому вибач, я вибираю маму”, “”Я не знаю, чого я хочу, почекай, поки я визначусь”. Чекати? Ти правда розраховуєш, що я буду чекати? І з наївністю допитуватись, чи не було у мене нікого після тебе? До сивої коси чекати чи до перших ознак клімаксу?  “У мене не буває так, щоб без сексу”. Тут зразу лєсом, ще не встиг договорити. Он там секс-шоп, там резінові тьолки. Або тобі туди ж, куди пішов той чувак з попереднього абзацу за дівчатам, що зразу дають.

Давно прийшла до висновку, що я люблю свою самотність, і мені в ній комфортно. Суспільство ж розцінює це як “перебирає, засидиться у дівках, що ніхто й брати не захоче”. Суспільство теж іде лєсом.

PS. Мені пофік на те, що мене після цього посту можуть вважати меркантильною і балуваною стєрвою. Гнучкості я проявляти не збираюсь і буду нещадно дотримуватись своєї позиції.

PPS. В якості саркастичного доповнення.

Advertisements

8 thoughts on “Щось сталось

  1. Дозвольте мені підписатись під кожним словом! 🙂
    Бо я після цього посту нітрохи не поганої думки про вас, а навпаки – цілком розумію!

  2. останнім часом зустрічаю досить багато постів на подібну тематику та з подібними висновками. більш того,часто-густо сама до них приєднуюся і щиро підтримую. на жаль, стереотип про необхідність “знайти собі когось” настільки міцно вкорінений у суспільстві, що навіть розумне виховання у родині не здатне нівелювати його вплив. якби не постійний суспільний тиск, можна було б хоч до 30 в дівках сидіти і не паритись. а так блін набудеш усякого капосного досвіду і потім страждаєш вже не від того, що мужчін нема, а від того, що усі вони можуть теоретично виявитися мудаками. хоча мужчіни, які мене оточують зараз, ними не є. але оцей страх помилитися – залишився. і такий дурний парадокс: коли треба було перебирати – з головою кидалися у якісь безперспективні стосунки та псували собі карму та життя з допомогою всяких схиблених на власній величі хлопчиків. а тепер, коли можна просто займатися своїми справами і чекати що саме все складеться – придумуємо собі зайвий клопіт та вишукуємо примарні недоліки у тих, хто не факт що їх має.

  3. “увага бабла коштує”? Для уваги не потрібні гроші, хоча можна купити її якісну імітацію, якщо дуже хочеться. На жаль, почуття і гроші тісно пов’язані в нашій свідомості, і багато людей йдуть на жертви обираючи між першим і другими. В кожного своє життя і своя дорога.

    • Почуття і гроші дійсно пов’язані між собою, і часом не тим зв’язком, яким потрібно, але особисто для мене не важливі гроші, а важливо те, чи вони є, чи чоловік хоче їх заробляти. Як не крутіть, але наш світ є матеріальним, і тому для забезпечення певного рівня життя ці гроші потрібні. Вони потрібні і в лікарнях, і в школах-університетах, я вже не говорю про оплату житла, догляд за ним, продукти харчування і т.д. Я сама здатна забезпечити свої потреби, і для моїх почуттів гроші значення не мали ніколи, але у мене є здоровий глузд, і якщо йому за 25, а він досі літає у своїх захмарних філософіях і не має стабільного заробітку (не йде мова про мільйони, йде мова про те, що людина може забезпечити хоча б свої потреби в лікарях, книжках, одязі, елементарно оплатити витрати на мобільний зв’язок, а не кидати “бомжики” дівчині), то для мене це показник. Я не хочу зв’язувати своє життя з невдахою і тягти його за собою все життя.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s