Вірити, доки живеш.

Стандартний

large  Перед тобою – довгий шлях. Ти йдеш ним кожного дня. Повороти, стежинки… Часом дорога вкрита класним новеньким асфальтом, і ще можна відчути його запах, свіжепокладеного і вкатаного. Часом йдеш і регулярно натикаєшся на ямки, калюжі, часом стовп валяється посеред дороги, змії повзають, жаби скачуть, ховрахи бігають, вантажівки їздять і пилюку піднімають, цигани трапляються, а часом дороги взагалі не видно, позаростала травою, очеретом, а часом йдеш і відчуваєш болото під ногами, і загрузаєш у зибучі піски, а часом натрапляєш на прозору річку, йдеш мілководдям і бачиш камінчики на дні, а часом йдеш собі гарною грунтовкою, збоку зелена трава, над тобою сонце світить, небо синє і жити хочеться…

Довга дорога. Декорації навколо постійно міняються. Йдеш по дорозі літнім вечором, прилягаєш у травичці, прокидаєшся вранці – а навколо хурделиця, і ще й снігом тебе примело. І поговорити немає з ким. Холодно, невимовно холодно. І йдеш по заметеній дорозі, мороз пробирає до кісток, відчайдушно шукаєш в собі лишки тепла, щоб зігрітись, але ні, його не лишається, і серце твоє стає льодом. Таким банальним куском льоду, можна вкинути його у стакан з віскі, долити коли і випити коктейль. І не так уже важко йти по дорозі в холод, тому що тепла в тобі не лишилось і мерзнути немає чому. А потім, пройшовши тисячі миль, ти випадково зустрінеш когось на своєму шляху, чи то потепліє навколо, чи пташечка над тобою пролетить, чи бурундучок пробіжить, і твоє серце відчує якесь тепло. Лід відтане, кров стане гарячішою, очі почнуть бачити більше, не тільки холод, чути ти почнеш більше, не лише тишу й самотність.

А що тобі лишається? Тобі лишається вірити. Що йдучи хащами, в яких тебе чекає небезпека, ти вцілієш, збережеш себе й вийдеш у відкрите поле. Що йдучи заметеним сніговим полем і не відчуваючи рук від морозу, твоє серце не замерзне, душа не схолоне. Вірити. До останнього подиху. До останнього удару серця. До останньої сльози. До останньої думки. Вірити, доки живеш.

Advertisements

One thought on “Вірити, доки живеш.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s