Легенди і таємниці Чеського Крумлова

Стандартний

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Спочатку мені навіть здалось, що я в декораціях студії “Warner Brothers”, зараз звідкись вискочить статист, хлопне тією штукою і крикне “Мотор! Почали!”, і у цих декораціях розпочнуться зйомки якоїсь високобюджетної історичної драми.  Але ні, ти оглядаєшся по сторонам і розумієш, що ти справдні у надзвичайно казковому місці, і що це не декорації. На півдні Чехії, на березі Влтави розкинулось невелике містечко Чеський Крумлов, і була мені доля у нього закохатись. Продовжуючи тему декорацій, це місто насправді облюбував для зйомок не один режисер, тут знімали і хоррор “Хостел”, і містичну драму “Іллюзіоніст”. Також Крумлов називають містом вампірів, адже, як кажуть, при реставрації однієї з вулиць тут знайшли поховання вампірчиків, і саме в цьому місті похована княгиня Елеонора-Амалія фон Шварценберг, яку вважають місцевою королевою вампірів.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAНад старим містом поважно височіє Крумловський замок. Від XIII століття місто встигло побувати у власності кількох династій. Три століття тут господарювали Рожмберги, потім у XVI столітті вони продали замок імператору Рудольфу ІІ, правителю Священної Римської імперії. Згодом уже інший імператор Фердинанд ІІ подарував його Еггенбергам, а коли їхній рід вимер у XVIІІ столітті, у Крумлов приїхали Шварценберги. Після 1947 року замок став власністю держави.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAМаленьке інтимне містечко. Скажу я вам, що вся Чехія – у цих маленьких містах і селах з червоними дахами, які ми проїжджали, і які, на жаль, були досяжні для ока лише з вікна автобусу. Хотілось на кожному десятому кілометрі пинити водія з мотивацією “Хочу вдихнути цієї краси чим побільше”. А Крумлов – то взагалі ніби втілення дитячих мрій і снів. Маленькі вузенькі вулички, вимощені бруківкою. На фасадах – фрески, які збереглись із XV століття. Йдеш-йдеш, піднімаєш голову – а зверху шедевр. Або заходиш у маленьку крамничку, опустивши голову, роздивляєшся вітрини, а піднімаєш голову – а над тобою фреска XVIII століття. Тут центр міста – це культурна резервація. Якщо ти володієш тут будиночком, то мусиш підтримувати його стан максимально таким, яким ти його отримав, тобто за фрескою XV століття доглядати і реставраторів запрошувати. І якщо в туалеті крива стеля, то вона і має лишатись кривою, не інакше.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAЙдучи до замку, прогулялись вуличками. До самого замку якраз веде вулиця Латран. Хоч тут вдень і багато туристів про те, як і Карлові Вари, доволі спокійне. Біля самого замку – ведмеді. Ні, це не описка. Знизу під замком – вольєр, де живуть троє бурих ведмедиків-мемедиків, така собі весела шведська сімейка. Позувати на камеру вони відмовились, вальяжно жуючи яблучка. Традиція тримати ведмедів біля замку походить ще від Рожмбергів, адже ведмідь був символом їхнього роду, успадкований ще від Вітковичів. Підіймаємось до замку, заходимо у перший двір – і нас зразу же ведуть всередину до експозицій, виставлених у Малому граді, настарішій частині замку. До слова, починали замок будувати в XII столітті, проте його неодноразово і добудовували, і перебудовували, тому на разі визначити його архітектурний стиль дуже важко. Потім вирішили вибратись на Замкову башту, яку видно, мабуть, із кожного куточка міста. А яка звідти чудова панорама на місто, ляля просто! Аж дух захопило від цієї краси, і тому коли до мене звернулась кореянка із проханням її сфотографувати, я відреагувала не одразу, замріялась.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAМи блукали вуличками майже весь день. На відміну від Дрездену і Карлових Вар, тут ми вже нікуди не спішили, часу було вагон із причепом, тому Старе місто ми обійшли вздовж і впоперек, і чим більше часу ми там перебували, тим більше розуміла, що хочу неодмінно сюди повернутись. Вечеряли ми в кафешці, яку місцеві жителі називають з любов’ю Каталажкою, бо ж там колись була тюрма. Нарешті скуштували форель і вепрове коліно (рекомендую, звісно, і одне, і друге). Ну і знову ж таки пиво, куди без нього, місцеве, темне. А вже на виході із кафе на нас чекала чарівна пані Дагмар у костюмі XVIII століття із факелом. Ми переглянулись… і послідували за нею.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAУ той вечір ми гуляли тими ж вуличками, що і вдень, але тепер бруківка була вологою від ледь-ледь накрапаючого дощу, світились поодинокі ліхтарі, сутінки покрили все місто… і ми ловили кожне слово чарівної Дагмар, яка переповіла нам, мабуть, більшу частину легенд й містичних таємниць цього містичного міста. Он у тому домі бачили привид учня, який, за легендою, помер на уроці музики, і до цих пір він навідує студентів коледжу мистецтв, який зараз знаходить у тому ж приміщенні. А хазяїн он того дому продав душу дияволу, але коли той прийшов за ним, любляча дружина позачиняла усі вікна й двері, позабивала їх дошками, але диявол все одно витяг чоловіка крізь вікно… А в самому Крумлівському замку часто бачать Білу Панну, і її історію я вам розповім. Була у Ольдріха ІІ з роду Рожмбергів донька Перхта, і коли підросла красуня, прийшов час видавати її заміж. Віддали її за Яна з Ліхтенштейну, багатого удовця. Немилим було її життя у замку чоловіка, Ян її не жалував, матір та сестра чоловіка її незлюбили, змушували працювати і всіляко обмовляли її перед чоловіком. OLYMPUS DIGITAL CAMERAДовго молилась Перхта про визволення з цієї клітки, писала листи батьку й братам з проханням забрати її додому, але ж де таке було бачено, що жінка йшла від чоловіка… Аж тут Ян сильно захворів. Усвідомлюючи, що помирає, Ян покликав Перхту до себе. “Прости мене за все, що я тобі заподіяв”, – сказав він. “Бог пробачить, а я уже не можу, душа моя стомлена і розбита”, – відповіла йому на Перхта. “То будь ти проклята!” – заволав Ян. Перхта повернулась вдовою додому і до самої своєї смерті у 46 років, у 1467 році, жила у Крумлівському замку. Довгі роки важкого життя у Ліхтенштейні стерли посмішку з її красивого обличчя, але її людська доброта нікули не поділась, до останнього вона допомогала бідним і нещасним. Її смерть була істинним горем для Крумлова, і довго оплакували її піддані. А потім жителі міста почали бачити привид Білої Панни. Кажуть, що вона й досі гуляє замком із зв’язкою ключів у руках. І якщо пощастить комусь зустріти її усміхненою – буде тому щастя. Якщо ж її руки одягнені у білі перчатки – то до добра, якщо червоні – до пожежі, а якщо лице її було сумним і на руках були чорні перчатки- до хвороб і смертей.
OLYMPUS DIGITAL CAMERAПо дорозі до автобусу я зупинилась просто під Плащевим мостом і обернулась на Старе місто, яке покрила уже собою темна ніч. “Мушу повернутись”, – подумала я, – “і розгадати усі таємниці цього чудового міста…”

Читайте також:

Прага. Знайомство. And Mozart again.
Вуличками нічної Праги
Трошки Дрездену, або за що я поважаю німців
Карлові Вари, або як виглядає серце Європи

Advertisements

5 thoughts on “Легенди і таємниці Чеського Крумлова

  1. Була проїздом у цьому місті. Всі таємниці описані тобою не довідалась, оскільки часу було лиш на коротку прогулянку, проте погоджусь з тобою повністю – місто хай і маленьке, та все ж дуже миле і здатне зачарувати.

  2. на березі Влтави розкинулось невелике містечко Чеський Крумлов, і була мені доля у нього закохатись.

    Походу я ще одну цитату маю для свого посту цитат за 2013 рік. (і доречі, це кусочок комента, таки зберігся в темпах Файрфокса … Хвала Йому).

  3. така собі весела шведська сімейка.

    Але ж і умієш написати 🙂

    коли до мене звернулась кореянка із проханням її сфотографувати, я відреагувала не одразу, замріялась.

    Ех, шкода нема фотки, де така ситуація зазнимкована 🙂

    Так багато нових імен, старі дати, історії про привидів, ти – вікіпедія 🙂
    Так влучно все описано, я хочу побачити книжку, збірку оповідань 🙂

    PS. А взагалі то привидів я б хотів побачити, хоча поки що я не вірю, але це цікава думка про паралельні світи а також про віртуальну реальність. Я знаю що таке привид в файловій системі компютера, але в замку доби середньовіччя привиду я ще не бачив ніколи 🙂

    • Насправді я трошки залучала вікіпедію до написання посту, оскільки із розповідей екскурсовода пам’ятаю багато, але хотілось не прогадати з деталями, тому звірялась 🙂

      А щодо привидів, якщо я надумаю їх шукати, то поїду саме у Крумлов. Це буде перша відправна точка.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s