Знаєте, що я от зараз роблю?..

Стандартний

1e256ca545cdd686ab1070f9d47efe33 Знаєте, що я от зараз роблю? Не знаєте і навіть не здогадуєтесь. А я намагаюсь тут зібрати себе докупи і усвідомити, звідки в мені взялось стільки комплексів, сформувалось стільки стереотипів і виникло стільки упереджень в голові по відношенню до протилежної статі. В чому я права, чому не права (бо про те, що я неправа, мені періодично нагадує два найкращих друга цієї ж протилежної статі, що становить у відносному вираженні 66,67% моїх найкращих друзів, до думки яких я із 90% ймовірністю прислухаюсь).

Знаєте, що я от зараз роблю? Я намагаюсь відчайдушно сформулювати, що саме мене тривожить, що саме не подобається, за що переживаю і взагалі зачєм цей пост. Перебираю в голові думки і намагаюсь вивести себе на корінь проблеми, але все плутається і на центр зла не виходиться. Мабуть, все почалось тоді, коли людина, яка мала б стати найголовнішим чоловіком мого життя, покинула мене як бездомного цуцика, напризволяще долі. І як показало життя, діти – вони часом не потрібні, як сміття, як кістка в горлі. Ну й що, що твої. Ну й що, що як краплини води схожі. Відчепись від мене, гнида, і не лізь в моє життя. Рости собі. Живи собі. І знаєте, в цьому сіль. Страх повторення долі для своїх ненароджених дітей. Страх підпустити до себе. Небезпідставний страх циклічності життєвих історій. Підсвідома недовіра, страх вкотре бути обманутою і покинутою.

Знаєте, що я от зараз роблю? Ні, я не розклеїлась. Але я й далі буду збирати своє внутрішнє докупи, і мабуть цей процес займе у мене все життя.

Advertisements

5 thoughts on “Знаєте, що я от зараз роблю?..

  1. Намагання розібратися і чітко сформулювати свої почуття – це дуже правильно!
    І страх щодо повторення помилок дітьми – теж дуже правильний.
    Твої слова – ознака великої мудрості, а мудрість – ознака руху по правильному шляху.

    Тримайся!

  2. Ти молодець! Правильно – розклеєтись і тихенько сидіти нічого не змінить – треба набратись хоробрості і йти вперед!

  3. Хотілось би так багато сказати, але фіг тут висловиш те, що думаєш і відчуваєш від прочитання цього посту…
    Відчуваю певну спорідненість із процесом “намагаюсь вивести себе на корінь проблеми”, тому що сама це роблю з тими думками, що попри гарненьку оболонку рояться у моїй голові. Щось пробувала аналізувати (ти читала про це у Душевних абортах), але чи вдалось?
    Фігня (інакшого слова не можу підібрати) в тому, що інші тобі кажуть не порпатись в собі і жити собі спокійнесенько далі. А відчувається, що не можеш жити, поки десь там у тобі сидить якась проблема і тобі муляє, але ти не здатна навіть до кінця усвідомити яка саме проблема і звідки вона бере ноги. Кажуть визнання проблеми – перший крок до її вирішення. Може воно й так, але особисто мені то якось складно – я свої проблеми визнаю, але не усвідомлю, саме тому і шукаю ті корені в намаганні усвідомити.
    Хай там як, а зичу тобі успіхів у збиранні внутрішнього до купи, бо то таки складний процес…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s