Vox audita perit, littera scripta manet

Стандартний

tumblr_lvkatqQy6F1qbskx5o1_500_largeПро що я сьогодні? Про те, що написано пером і не вирубаєш топором. Надихнулась прикладом Ольги та вирішила поговорити про проблеми своєї професії, яка заключається у тому, що треба рахувати бабло у найнеймовірніший спосіб, у найнеймовірніших позах та такими методами, про які нормальна адекватна людина і не здогадалася б.
 Одна із найголовніших проблем співпраці з бухгалтером – це документи, вашу мать, документи. Бо вони повинні бути. Так, оригінали. Так, з підписами. Ні, завтра їх не можна приносити, вони потрібні сьогодні. І якщо документи за червень, то в липні поріг бухгалтерії з ними переступати не варто, бо у вас може полетіти щось важке. Це не особиста приморочка бухгалтера, це реалії нашого складного ведення бізнесу в цій державі. У мене на роботі окрім цього додаються вимоги власника-нерезидента. Якщо комусь заплачено гроші, то це повинно бути підтверджене первинними документами. Ну не можна просто так, від балди, загнати кудись n-значну суму. Тим більше у валюті. Про валютні платежі взагалі можна говорити довго, задушевно і з схлипами.

Чому воно так? Бо у нас є Мінздох  Міністерство доходів і зборів. В народі відоме як податкова, бо скільки не переіменовуй, її ще довго так пам’ятатимуть. Відгукується на команду “фас” у напрямку приватного бізнесу. В теперішніх умовах це капєц як актуально, бо, як ви чули й знаєте, держава у нас зараз бідна. Ну по факту у нас весь бюджет обслуговується з єдиного казначейського рахунку (ЄКР), і ситуація виглядає наступним чином, що на банківській виписці конкретна бюджетна установа кошти має, а скористатись ними не може. У результаті із цими банківськими виписками хоч в туалет, ібо толку знати, що у тебе на рахунку все окей, а гроші заюзати ти не можеш, бо об’єми і напрями використання коштів з ЄКР регламентуються з Києва. Ну якщо ще простіше, то Державне казначейство України як банк, що обслуговує бюджет України – банкрот, просто фіг хто це діло визнає вголос. Це зараз так живуть школи, лікарні, садочки, і вони не можуть використати навіть спонсорські кошти, які теж поступають на казначейський рахунок. Це все одно що гроші вклали в ненадійний банк, і тепер забрати їх нереально. Не хочу навіть говорити про те, що може бути далі, у перспективі.

Тепер про приватний бізнес. Вмикаємо логіку. Бюджет пустий? Пустий. Його треба наповнити баблом. Ок, звідки узяти? Запозичення? Не варіант, і так висимо багато. Хоча як швидкий варіант отримати багато “живих” грошей може бути. Придумати нові податки? Дааа, це воно. Потрусити великі-середні підприємства? Дааа, це воно. Отож, на абсолютно абстрактному прикладі розглянемо, як все це працює. Маємо фірму, середніх розмірів, середніх прибутків, нічого особливого, сєкретарша красіва і кавовий автомат у приймальні. Приїхали рєбята із податкової, ну, і як завжди заведено, з порогу: “Нічого особистого, у нас план”. І тут головбух дістає валеріанку із ближньої шухляди і починає відраховувати краплі. І тут рєбята підгрібають документи і починають копати. І от знайшли вони напрімєр перерахування коштів кудись там, а під банківською випискою не підшито первинного документа, що засвідчує те, що певні кошти треба оплатити за товари-роботи-послуги-чи-ще-щось-там. А головний бухгалтер взяла та й вліпила цю суму у валові витрати. А рєбята взяли та й намалювали штрафну санкцію, довести-то уже нічого не можна. Ну і ще багато всякого намалювали, не буду вдаватись у бюрократичні подробиці.

Ще один веселий пункт – усні розпорядження начальства. Запам’ятайте раз і назавжди, що лише письмове розпорядження вас до чогось змушує. Усне розпорядження під проводку не підшиєш. І не доведеш потім нікому, що такі-то бухгалтерські операції було здійснено на вказівку начальства, і що головбух, який нервово далі накрапує собі валеріанку у рюмочку тихенько в куточку, абсолютно ні при чому.

Отак і живем. У боротьбі за істину.

Advertisements