Мережеве, задушевне.

Стандартний

Часом в мережі можна знайти багато чого цікавенького. Часом можна знайти чудову прозу, прочитавши яку, я розумію, що на цю тему я краще не напишу. Тому просто поділюся з вами знайденим, задушевним і торкаючим за душу. Взяла тут

“Я точно не знаю, почему нам себя так мало, почему для удовлетворения необходим как минимум ещё один человек. Я также не знаю, почему этому не учат детей в той же школе, ведь от сраных бабочек в животе никуда не деться. А вы — не девочки, вы — дамы, самостоятельные личности, не голодные, не замёрзшие, но на всякий случай с интимной депиляцией и в «парадном» нижнем белье, в любой момент готовые раздеться. Двухчасовые сборы, разъедающий волосы лак, ломающие ноги каблуки, декольте — это ты для себя, и правда, чего же они так пялятся? Ты ведь не хочешь ничего менять, у тебя столько планов, амбиций, а в семье придётся на какого-то там «него» тратить время. Потерять себя боится красавица.
Потерять себя, пойдя на любую уступку: не буду первой звонить, пусть он докажет, что любит; не стану первой мириться, пусть он покажет, что осознал свои грехи. Правда, зачастую терять-то нечего — ценного и грамма нет, и никто из них не думал о том, что в «нём» можно не потерять, а найти.
А я… что я? Я не то чтобы имела право советовать или учить. Мне просто грустно бывает порой наблюдать за сотней «нечётных» в вагонах метро. Пусть в этом метро не читают Набокова, верёвочки не связаны и маме не доказано, но я делю на двоих одни наушники с сорокалетним мужчиной, который искренне пытается найти плюсы в моей «бессмысленной Земфире», и я точно знаю, что он именно тот.
О счастье обычно либо с завистью, либо жалко, либо в нём тонут от мыслей до самых кончиков пальцев ног. Вот и мне не с чем сравнить его, кроме как с трудовой недели пятницей или с одиннадцатым классом, когда долгий, тернистый путь уже пройден, а выходить ещё не пора, торопиться не нужно, и заслужен, оправдан каждый твой вздох. И ни одна из написанных песен о любви не обо мне, поют-воют самые одинокие, я же ничего ему не говорю: мы едем в наш дом, по дороге купим ужин и вместе уснём. Разве нам нужно это обсуждать? Нам молча, без труда, удаётся в этом тонуть.
cbHs4OecNuMЗнаю, так много пособий, гидов по «отношениям» было издано.
Знаю, что он не помнит мой любимый цвет, сколько дней вместе, имена моих подруг, а ещё он снова мой крем для лица втирал в свои ноги и на другую полку обратно поставил.
Знаю, пусть он и молчит, но и я нарушаю разные из установленных им когда-то правил. Но не выжимаю подушки по утрам, а он на работе «случайно» не задерживается. Просто решаю, под «Баффи», «Доктора Кто» или «Зачарованных» сегодня мы будем ложиться.
А вам, только вам решать как в той или иной ситуации протупить, но если тебе, подруга, нравится моё спокойствие, моя улыбка, не переставай ежедневно замуж идти, мечтать, хотеть. И встретишь такого, который, когда ошибётся, то ты наверняка будешь знать, что он не со зла, случайно, вместо того, чтобы как дура, ради извинений реветь”. (с)

Безысходность

Стандартний

Привет! Я здесь… Твоя тоска.
Вокруг летаю, пыль гоняю…
Сломать тебя хочу слегка,
И жизнь тебе поотравляю.
Надежды? Трепетно? Любовь?
Остынь, малышка, успокойся.
Не верь, не бойся, не проси.
В своей душе вконец закройся.
Но ты – не та, они – не те.
И прекрати любить напрасно.
Хотя бы раз в твоей судьбе
Твоя любовь была участна?
Твоя любовь была нужна?
Твое внимание, забота?
Тебе хоть раз сказали вдруг
“Мне без тебя ну очень плохо?”
Опять ты попадаешь в яму
И ловишь грабли на пути…
Будь осторожнее, малышка,
Не бойся никогда уйти.
Садится солнце, ветерок.
Окно открыто в твоей спальне.
Немного блюза, потом рок…
Сладкие сны. И сон твой ранний.
Не плачь, малышка. Безысходность.
Ее прими и жизнь живи.
Похорони свою наивность.
И больше просто не грусти.

26.05.2014

 
DSA_2893_sm

Автор фото – Сергій Делідон

O tempora o mores, або розстановка крапок над “і”. І просто розстановка крапок, яких не вистачає.

Стандартний

*У цьому пості де-не-де, зовсім трошечки, трапляється нецензурна лексика, тому особливо ніжних і вразливих прошу зразу закрити вкладочку у браузері*

large_st_s

16:55. Вечоріло, я збиралась додому. Стояла перед дзеркалом у кабінеті, пов’язувала шарфа на шию. За цілий день на мене з тієї сторони дивилось доволі змучене віддзеркалення. Заторохкотів тиблофон у сумочці, потягнулась й дістала, на дисплеї – “Кум”. “Явно щось задумав”, – подумала я мимохідь.

– Кума, що робиш? На роботі?

– Так, збираюсь додому.

– А коли будеш в центрі?

– Хвилин через 15.

– Ок, ми з Танею тебе чекатимемо.

Таня – це моя кума, його дружина. З Танею ми сім років за однією шкільною партою. І дотепер дружимо.

Автобус привіз мене в центр через 15 хвилин. Набрала кума. Nемно уже надворі, зразу й не знайдеш їх.

– Ти де?

– Бачиш, машина фарами моргає? Йди сюди.

Машина була мені незнайомою. За півтори секунди мій мозок опрацював цей факт і оцінив, що в незнайому машину я не сяду ні за які пироги.

– Кум, що за приколи?

– Ходи сюди, хочу тебе з одним хлопцем познайомити.

– Зрозуміло. Я йду додому.

Навушники у вуха, курс додому. В сумці й далі вібрувала мобілка, куму, певно, було дуже соромно перед потенційним женихом.

За два дні перед цим ми сиділи з кумами і їли піццу, і його знову прорвало на допит про моє особисте життя. І на лекцію, як треба. І на сто запитань, кого я шукаю і чого я перебираю. А також поділився емпіричними дослідженнями на тему, який саме мені потрібен чоловік.

Тепер все по порядку.

Пункт перший. Од’їбіться всі від мого особистого життя, бо воно особисте, особисте і ще раз особисте. А, ну так, і ще й до того всього воно особисте. І я безмежно рада, що про нього ніхто не в курсі. Тому геть руки від нього. Бо блять це справжній піздец.large_wedding2 А може, я уже заміжня? 🙂

Пункт другий. Од’їбіться всі від ідеї познайомити мене з кимось. Це нагадує програму “Давай одружимось”, але там всі приходять по добрій волі, а мене знайомлять насильно. Я на таке не підписувалась. І “добрих” вчинків мені не треба. Я ж можу й грязюкою облити в моральному сенсі, що потім червоніти будете за мене. Більше того, це мене принижує. Я собі хлопця сама можу знайти.

Пункт третій. На всі запитання змісту “кого ти шукаєш” і “хто тобі треба” я тепер буду посилати прямо і матом. Не спортивним. Заїбали, Я перед вами не звітуюсь. Я звітуюсь виключно перед аудиторами, податковою і валютним контролем. А ви, мої доставучі,  хто?

І крім цього всього, я щаслива. І ні, я не ставлю собі за мету в цьому житті вийти заміж. Якщо я зустріну людину, з якою я захочу прожити все життя, народити йому дітей і варити йому борщ,  і це буде ще й взаємно, і він ще й запропонує мені вийти за нього заміж – я вийду. А виходити заміж за будь-кого я не буду. У мене в житті є багато інших цікавих занять окрім як сидіти й чекати біля вікна суженого-ряженого. Тому наступний, хто почне читати мені лекції про влаштування особистого життя, просто буде посланий на три заповітних літери. Ай, я ж попередила, що буде нецензурна лайка, тому спробую переформулювати: кожен, хто посміє дойобуватись до мене в питаннях заміжжя, буде без роздумів посланий нахуй.

Доповідь завершено, всім до побачення і до нових зустрічей.

 

Пригріло

Стандартний

omJ9A2cCObM Пригріло, шановні. Ні, не мене. Всіх пригріло. Хто пригрів? Ну як хто? Сонечко пригріло. По календарю весна, ну і на вулиці ніби теж. Поки що ця весна доволі обережна, вона помірними дозами випускає промені тепла й світла, щоб люди не подуріли з радості, але ж навіть цей легкий весняний подих уже затьмарює мозок. Робити роботу, доки тобі світить у спину сонечко? Та ні, я вже пригрілась на сонечку і муркаю.

Мало того, що голову пригріло – то ще й душу пригріло. Таким ніжним теплом взаємності оповило усе всередині, що тепер вирватись із того полону ніяк неможливо. Та й вириватись звідти немає бажання. Завжди приємно спостерігати, як з-під товстої непохитної снігової криги пробивається паросток, живе створіння… І незважаючи на усі зміни погоди – все одно пробивається і росте усім назло. Пройде деякий час – і виросте у квіточку. Гарну, милу, ніжну.

Душа рветься у весну, і хотілося б її трошки стримати, але не бачу сенсу. Все одно раз живемо. так що вперед, на повну! 🙂

Стан закоханої ідіотки

Стандартний

tumblr_mhuycl5e3u1r0i9t4o1_500_large Що ви на мене так дивитесь? Властиво кожній дівчині. І хлопцям теж, хоч воно трішки по-іншому у них протікає. Навіть мені часом, хоч я вже й зареклась хоч колись за кимось страждати і не визнаю у себе цього діагнозу. Я буду насолоджуватись життям і попивати коктейлі, підтримуючи в собі імунітет до цієї зарази. І проведу коротенький лікбез, сьорбаючи мохіто, якщо ви не проти.

Власне, стан закоханої ідіотки – це не так уже й страшно. Порівняно із хронічним коханням – квіточки. Симптоми: ідіотські ляпи, ідіотська поведінка, ідіотський стан самокопання “а-чи-те-я-сказала-а-чи-те-я-зробила”, “серце-у-п’ятках-я-його-побачила”. Сугубо аналітично пропоную розглянути основні “за” і “проти” протікання такого стану в жіночому організмі.

“ЗА”. 1. Дівчинка щодня марафетиться, пудриться, гарно зачесується, до години перегрібає гардероб перед виходом на люди, одягається, потім переодягається – і все одно виходить з дому невдоволена своїм зовнішнім виглядом. Зате оточуючі відмічають той факт, що виглядає вона шикарно. В народі побутує думка, що якщо дівчина виглядає шикарно – то обов’язково робить це для когось. По секрету скажу, що часто це зовсім не залежить від чоловіка, але якщо протилежній статі та іншим пліткаркам так зручніше – будь ласка.

2. Якщо стан закоханої ідіотки взаємний, і об’єкт вашої пристрасті поводить себе як закоханий ідіот – це ж просто прекрасно! Це ж гармонія і дзен! Пощастило вам 🙂 Тільки не забудьте точно впевнитись, чи саме ви є об’єктом його закоханості. Любовні багатокутники ніхто і ніякими законами не скасовував.

3. Метелики у животі. Однозначний плюс, який супроводжує перші погляди, перші поцілунки, перші палкі обійми і т.д. Метелики, щоправда, мають властивість вимирати, швидкість їх вимирання прямопропорційна до швидкості наростання поводження поведінки об’єкта закоханої ідіотичності як тормознутої особистості, простіше кажучи – лажає хлопчик і відбиває бажання навіть говорити з ним по телефону.

“ПРОТИ”. 1. Він проявляє до мене знаки уваги чи то у мене хвора уява? Власне, ось вам основний камінь стану закоханої ідіотичності. Ви насправді не знаєте, чи то вам дійсно не привиділось, чи то у вас маніакальний психоз і ви зовсім не здатні інтерпретувати вчинки сторонніх людей об’єктивно.

2. “Я б написала йому перша, але тоді на Землю впаде метеорит і ми всі помремо” (с). Ось вам другий камінь. Вона – закохана ідіотка, він закоханий ідіот, метелики в животі – в наявності, але він боїться почути “ні”, незважаючи на те, що він Мущіна, а вона – дєвочка традиційних поглядів і не звикла першою проявляти ініціативу. І ці люди ходять одне навколо другого, і не можуть ніяк досягти дзену до тих пір, доки доля сама не втрутиться у це неподобство. Або не втрутиться і вирішить, що немає чого допомогати цим остолопам, які між трьох сосен заблукали і щастя свого не бачать.

3. “Ну напиши йому перша”. Ви хоч уявляєте, як важко дівчинці це зробити? Хлопець затупить, а вона потім місця собі не знаходитиме, її ніжне дівоче его постраждає від того, що він знає, що він їй подобається, але він не відповість взаємністю. Вища математика з її інтегралами і диференціальними рівняннями тут вихідна. Тут формули міжстатевих взаємовідносин, які не вписуються не те що в математику, навіть в логіку. Плюсуємо ніжнійше чоловіче его, яке боїться почути відмову.

Навіть якщо ви й не аналітики, ви прекрасно зрозуміли, що зараз логічніше було б розглянути основні рецепти подолання стану закоханої ідіотки. Насправді усе добре й позитивне, що відволікає вас від маніакального стану переслідування тієї людини – ваші ліки. Також рекомендовано довести до відома хлопця те, що саме він спричинив ці аццькі муки. Може й дзен близько. Разом з тим… Не забудьте в потрібний момент повернутись спиною до людини, якій ви не потрібні, і йти далі. Бажано, щоб цей потрібний момент наступив чим раніше. У ваших же інтересах.

Шановні хлопці! В цілях профілактики закликаю вас не заражати дівчат закоханим ідіотизмом! Будьте чоловіками, проявляйте ініціативу, кличте їх на побачення, даруйте квіти, цілуйте в кінотеатрі на останньому ряду, будьте поруч із ними справжніми чоловіками, опорою і надією. Не забувайте, що навіть сильна і незалежна особистість любить, коли їй у ванні чухають спинку, просто так зразу й не зізнається в цьому, ібо ореол незалежності боїться розвіяти. І якщо дівчинка не тормоз – вона це обов’язково оцінить 🙂

Тобі.

Стандартний

Дивно, ця осінь доволі нетипова для моїх попередніх. Взагалі, раніше я ніколи не любила цю пору року. Усвідомлення того, що за літо щось не встигла, чогось не зробила, або ж зовсім втратила цю прекрасну пору в суєті… Усвідомлення того, що доведеться перерити усю шафу в пошуках тепліших речей. Усвідомлення того, що скоро зелене листячко не буде радувати око,на зміну йому прийде жовте й сухо, і ще воно буде опадати, здійматиметься по-осінньому холодний вітер і дощі будуть холодними. Не такими теплими і приємними, як влітку. Холодними і відштовхуючими.

Ця ж осінь лише розпочалась, я встигла відчути на собі її холодний подих і вхопити застуду. Проте літнє тепло в душі лишилось. Завдяки тобі. В душі – відчуття спокою і рівноваги, впевненості й одночасно розслабленості. Повір, що я довго йшла до цього стану, не могла знайти тієї точки, за яку я можу зачепитись і перевернути світ. А тут не встигла й зоглянутись, як знайшла її в собі.  Чи в тобі… Я втратила хронологію подій. Зараз вона неважлива.

І зараз уже не так важливо, що листячко опаде й лишить голі дерева, трава засохне, ночі стануть холоднішими, дощі нещадно поливатимуть землю, а сонце не грітиме. Не хвилює й те, що робота мотає нерви і часом сниться по ночам, витісняючи сни про тебе (і не кажи, це велике ай-яй-яй). Важливіше те, що твоя душа поруч. І зараз це найголовніше.