Політично-бюджетне. На злобу дня.

Стандартний

del3Уже другий тиждень приходжу з роботи додому і перш за все вмикаю Громадське TV. Телевізор дивитись не можна, там все класно, рафіновано і складається враження, що журналістів відправляють будь-де, аби знайшли сюжети, не пов’язані з Майданом. Багато роздумую, багато спілкуюсь з людьми, що цікавляться, підтримують ці події, читаю у твіттері тих, хто стоїть на Майдані і шалено за них переживаю.
Насправді я очікувала того, що наш любий перзидент не підпише Угоди про асоціацію з ЄС. Більше того, в силу того, що я пропрацювала в сфері бюджету два роки, за цей час я прекрасно встигла освоїти усю схему руху бюджетних коштів. Будемо реалістами: наша казна, починаючи із червня 2012 року – пуста. Все те, чим вас годують з телевізорів і газет про те, що все-все-все платиться вчасно, у нас зростає ВВП і взагалі у нас усьо класно – лицемірна брехня. Проблеми почались якраз разом із початком Євро-2012. Країна гуляла на масштабній події, а з казни вичавлювали останнє. Потім були вибори у жовтні 2012 року. Те, як провладна партія намагалась включити собі в добру статистику добрі діла за чужий кошт – це окрема тема. Залякування, попередження і прохання голосувати за провладних кандидатів. Погрози звільнення працівників бюджетних установ. Масові фальсифікації. Намагання купити виборців. Зарплату в грудні ледь виплатили, а оплата харчування для діток з батьківських коштів, які ті вносять на рахунок, в садочку висіла в боргах майже місяць. Власне, в 2013 році краще не стало, і коли мені по секрету нашепотіли, що в листопаді 2013 року заробітну плату затримали на п’ять днів – я зрозуміла, наскільки усьо плохо. А з екранів телевізорів лунало “в нас боргів немає” від Королевської. Азаров дуже пізно визнав публічно, що у країні складно, до цього у нього ВВП все зростало та й зростало, тільки ніхто чомусь цього не помічав. Можливо, воно зростали лише в його уяві. Я думаю, що немало з моїх читачів відчували бюджетні дефіцити на собі – студентам могли із затримками виплачувати стипендії, мамам – різного роду соцвиплати, пенсіонерам – пенсії.
del1Чому так сталось? Бо наш шановний уряд при формуванні бюджету його неймовірно роздув. Арифметика проста: в бюджеті завжди всі надходження повинні дорівнювати видаткам. Тобто для того, щоб спланувати, скільки витратити, спочатку треба спланувати, скільки коштів надійде від сплати різного роду податків і зборів. І я не знаю, з якої стелі останні роки береться ця балансна цифра. Щороку в Законі України “Про державний бюджет” в графі “Доходи” малюється ТАКЕ, що я не тямлю, чим уряд думав. Тобто ви розумієте, що якщо заплановано витратити багато, а грошей приходить менше – то в ручному режимі зверху командується, на які саме заплановані потреби їх пустити. На оплату харчування дитячим садочкам чи на тіньові фірми, створені для відмивання бюджетного бабла. Взагалі, фішка уряду Азарова – це ручне керування бюджетом. А чого ще можна чекати від нього. Мабуть, йому забули нагадати, що у нас уже давно совок закінчився і пора вивчати ринкові методи регулювання економіки. Якщо що, то це починають вивчати на 1 курсі університету в предметі “Політекономія”.
del4До чого я власне вела… Країна на межі технічного дефолту. Азаров хоч і не хотів це визнавати, але все ж визнав, дотисли. Докралися. Вони крали, крали, але проблема ніде не ділася. Існувала та й досі існує небезпека лишити бюджетників без зарплат, якби це сталося б – ми все одно отримали Майдан. Моя думка – перзидент не підписав Угоду про асоціацію тому, що Росія пообіцяла більше грошей. Або ж ЄС пообіцяв мало грошей. Думаю, в цьому випадку керувались не стільки політикою, скільки тим, наскільки швидко держава отримає гроші для швидкого наповнення казни. Швидше всього, вициганити у Росії виявилось швидше. Але й не будемо применшувати політичного впливу. Як не крутіть, вони всі ближчі до Росії, там вертяться їхні гроші, інтереси, вплив.
А все те, що відбувається зараз – це жах. Ця бандитська влада не боїться нічого і нікого. Скільки часу пройшло з 30 листопада? Захарченка не звільнили. Азіров сидить у кріслі і вставати не збирається, видаючи журналістам періодично свої маразми. Яник розлітався. Путін – путін. ЄС і США жахаються. А “Беркут” знову вивели на людей. Захопили кілька ЗМІ. Опозиція безжально тупить. І якщо ви ще не помітили, в цій країні купка бандюків при владі має людей за ніщо, за біомасу, навіть, як видається, не дуже боячись за свої дупи в теплих кріслах.
del2Я не такий вже й радикаліст. Але коли я в ефірі Громадського TV спостерігала за спробою штурму АП, глибоко всередині мені хотілося, щоб це сталося. І щоб до Межигір’я поїхало багато народу, прорвало оборону Беркуту і зайшло на чай до Віті. Я знаю, що неправильно, і це мирний протест, і треба мирно добиватись, і що людські життя понад усе, але щось я зі сторони дивлюсь на все те “мирно”, яке відбувається зараз в столиці, і бачу, що їм там зверху все рівно, доки вони відчувають себе захищеними довгими живими рядами беркутівців. Вони ловлять активістів і саджають в тюрми по гарячим слідам. Подумайте лиш, жертви розгону мирного Майдану – ще й винні! Молитимусь за те, щоб всі вціліли, щоб усі були живі й здорові, щоб погода лиш сприяла. Але люди втомились. Від диктатури і всього, що вона з собою несе. І від того, що їх не чують. Вони роблять революцію, і їх уже почули у всьому світі. А у рідній країні купка бандюків прибирає їх з екранів, вирізає дубинками з інтернету. Чекаю сатисфакції.

Фото Сергія Делідона, можете знайти його на фейсбуці

Точка зору. Крапка.

Стандартний

Навіщо ви засуджуєте тих, хто хоче виїхати з України на постійне проживання до іншої країни? Зачєєм? Простіше всього їм дорікнути тим, що вони тікають, полишають рідні землі, не хочуть працювати на її благо і її піднімати. Ну окей, дорікайте. Більш ніж впевнена, що ви-то класно прилаштувались у цьому житті, а от комусь пощастило менше, мабуть. Можливо, у вас багаті й впливові батьки, які мають змогу вам дати щось у цьому житті, але ж не всім так пощастило.

Можна, звісно, багато говорити про легкі шляхи (але й там не завжди легко), про те, чи потрібні ми комусь там, за кордоном, але ви ж самі у цій державі живете, самі знаєте, що для того, щоб молодому спеціалісту сьогодні влаштуватись на роботу кудись без зв’язків та без великих грошей дуже і дуже важко. За деякими чутками, для того, щоб працевлаштуватись медсестрою у сусідній лікарні, треба дати на лапку майже штуку баксів. А людина, може, дійсно хоче працювати медсестрою, людям допомогати. А тут штука баксів, да?!

Держава у нас така от, гнила. Не країна, а держава. Зсередини знаю. І не на місцях проблема, а зверху. Для того, щоб займати певні посади, чиновники мусять возити наверх “дань”. Усі справи вирішуються через “дань”. Мабуть, ви в курсі того, що розпочати власний бізнес в нашій країні – це справа порівняно проста. Куди складніше закрити цей бізнес. Хто ж добровільно і бєздвоздмєздно закриє ФОПа чи юридичну особу, з яких можна доїти податки і не тільки?

Думаю, що не треба нікого засуджувати. Кожна людина сама робить свій вибір, і якщо у рідній країні вона не може досягнути бажаних цілей, не бачить для себе перспектив – то варто побажати успіхів там, в іншій країні, не бризкатись слюною на всі боки і кричати, що тільки слабаки тікають з країни замість того, щоб працювати на її благо. Ви не знаєте достеменно, що стоїть за цим рішенням.