Синдром емоційного вигорання

Стандартний

Світ справді смішний. Взяти хоча б людство… (с) Г. Лавкрафт

Ну що, браття і сестри, ось і наступив 2014 рік. Полінувалась написати про підсумки попереднього року в блозі. Вірніше, для себе я їх зробила, але вирішила не публікувати. Це занадто особисте. Хоча деякими міркуваннями поділюся.

Я не змогла зустріти Новий рік із прощенням, приємними емоціями та щирими побажаннями. Ні, я правда старалась. Ну не вийшло, се ля ві. Я не знайшла в собі сил пробачити, забути й відпустити. Я не впевнена, що я того дуже хотіла. Так вийшло. Вперше за багато років я не хотіла нікого вітати з Новим роком, окрім найближчих. Це прогрес, я зробила перший крок до того, щоб перестати бути лицеміркою і посміхатися через силу. В минулому 2013 році я змінила номер телефону, це було пов’язано з певними робочими моментами, проте коли мені запропонували налаштувати переадресацію чи щось там під назвою “Комфортний перехід” – я відмовилась. Раптово мені стало комфортно і кайфово від того, що мого нового номера ніхто не знає, і я хочу повідомити його лише тим людям, які для мене є важливими, з якими мені цікаво і від кого дзвінки і повідомлення в радість. І хочеться вірити, що ніхто не здасть його тим людям, з якими я не хочу більше спілкуватись.

largeЯ не вловила того моменту, коли я емоційно вигоріла. Чи це було пов’язано з певними людьми, чи то з подіями, чи то я давно не ходила у відпустку –  мабуть, все разом. Давно уже хотілось засунути себе в картонну коробку. Немає енергії, немає бажання, немає натхнення. Виробляється хронічний пофігізм. Атрофіюється здатність відчувати приємні емоції. Мій одинокий фантом зараз пише ці рядки і слухає в навушниках Океан Ельзи – Стріляй

Одним словом, пайміть і простіть. Згоріла. Піду покричу в пустоту.

Светя другим, сгораю сам.
А тараканы из щелей:
Зачем светить по всем углам?
Нам ползать в темноте милей.

Светя другим, сгораю сам,
А нетопырь под потолком:
Какая в этом польза нам?
Висел бы в темноте молчком.

Светя другим, сгораю сам.
Сверчок из теплого угла:
Сгораешь? Тоже чудеса!
Сгоришь – останется зола.

Сгорая сам, светя другим…
Так где же вы – глаза к глазам,
Та, для кого неугасим?
Светя другим, сгораю сам!

(с) В. Высоцкий

Advertisements

Методичні рекомендації щодо поводження з жінками у критичні дні

Стандартний

Це не лише той день, коли вона не може визначитись, чи послати Вас на три літери на всі чотири сторони, чи то приголубити і дати вам покласти руку їй на живіт. Ця краля скотилась не з тієї ноги, ви не так на неї подивились, не оцінили її нові сережки, не приділили їй достатньо уваги, проміняли її на тєлік/комп/енгрібьордс/друзів/пиво. Це той день, коли все перевертається з ніг на голову, біле стає чорним, чорне стає білим, і взагалі “Що я в тобі знайшла”, “Ти мене не любиш”, “Тобі на мене пофігу”. Тобто не завжди причина в її організмі та фізіології. Якщо ви мене спитаєте, зачєм ми це робимо, я вам не відповім, оскільки, за паспортними даними, належу до жіночої статі, а отже, я теж така.

large1Жінки – це дивні створіння. Якщо поруч немає коханого, вони винесуть мозок комусь, хто знаходиться в аварійно-небезпечній зоні, ну тобто колезі/подрузі/другу/мамі/собаці etc. І відверто не розумітимуть, що вони неправі. І ну шукайте ознак логіки, ну будь ласочка. Тому найпростіше – це “понять и простить”. Нє, ну якщо любите екстрим, обираєте складніші шляхи, я вас вітаю, можете, звісно, спробувати їм пояснити, що вони неправі. На вашому шляху виникне залізобетонна п’ятиметрова стіна із фундаментом в два метри із психів/нервів/сліз/емоцій. Не пролізете.

Шо дєлать і как дальше жить? Ну давайте спробуємо розібратись.  Зробіть на обличчі турботливу міну. Навіть якщо її психи у вас в печінках, проявіть турботу і хоча б спитайте “Зайчик, тобі щось болить?”. Якщо вона адекватна, то пром’ямлить “Так, любий, животик/голова/душа”. В цьому разі – покласти руку на болюче місце і потримати хвилин 10.  Якщо вона адекватна, то через десять хвилин обличчя має посвітліти, на обличчі – з’явитись слабка посмішка всесвітньої страждалиці, яка ледь торкне губки, але ви на правильному шляху. Зараз головне – не порушити цей хиткий баланс, поцілувати її у щічку і приголубити (уявіть себе у ролі сапера, який йде по мінному полю). Mission completed. Якщо дівка дратується, розкидається слиною і при запитанні “Зайчик, тобі щось болить?” демонстративно верне носа і вступає в той же образ всесвітньої страдалиці (Голлівуд і Боллівуд нервово покурюють у сторонці), то треба спробувати обійняти. Чому спробувати? Бо страдалиця, чий образ тримається на глибоких емоціях, просто може спробувати вас відштовхунти, зробити ще більш невдоволену міну і демонстративно вийти з кімнати, грюкнувши дверима. Цей випадок уже трошки важчий, і діяти тут уже можна по-різному. Можна притягти віник букет квітів, пачку “Рафаелло”, двометрову м’яку іграшку, скачати із торентів страшилку, ввімкнути якусь приємну музику (причому під приємною я розумію не обов’язково lounge/blues, мені атлічно заходить в цей період щось із Muse i Rammstein).  Якщо все це не допомогає, можна спробувати лишити об’єкт у спокої на певний час, хай гормони переграють, перебродять, і тоді сама прийде. Часом це ок, але в такі моменти нам дуже потрібна ваша підтримка, ніжність і обійми. Тому переступіть через себе 🙂

Але як би вона не знущалась над вами (не із своєї волі, це все гормони), будьте люблячими. Рекомендовано дати їй зрозуміти, що ви її любите, але її заскоки переходять всі можливі й неможливі межі, і що танцювати під її дудочку можна лише перші кілька листів партитури, але якщо її п’єска на дудочці розрозстається до розмірів неслабої симфонії, то їй доведеться шукати інший об’єкт для експериментів.

PS. Все вищенаведене написано під встала-не-з-тієї-ноги настрій і під Rammstein. Сприймати напівсерйозно. Можна сміятися.

У кожного свій саундтрек життя…

Стандартний

leYF2mUL_5A  Музика. Її не можна побачити. Можна почути, відчути кожною клітинкою тіла, пропустити через усі нервові закінчення і відчути неземну насолоду від її правильних гармоній. Це бальзам для душі у найважчі часи і приємне доповнення до найбезтурботніших часів. Це те, що буде з тобою завжди, навіть якщо забула в сумку покласти плеєр чи зарядити його. Вона буде в мозку, в душі, в серці, і її не викорінити. Вона часто задіває за живе певним набором гармоній, нот, інструментів, а часом своєю причетністю, прив’язкою до подій, людей, часів. Вона здатна заглушити думки тоді, коли ніхто й ніщо не здатні їх притишити. Це порив, це маленький світ. Вона для кожного, у кожного свій набір гармоній, який не лишить байдужим. Часом вона краще підходить для того, щоб висловити думки й почуття, бо слова не мають того емоційного окрасу.

Шкода, що її не можна потримати. Зате її можна вкласти у серце. Шкода, що так мало людей, яким подобається та ж музика, що й мені. Зате це прекрасно, що її настільки багато, що смаки у нас всіх дуже різняться.

У кожного свій саундтрек життя. Те, що супроводжує найвідповідальніші і найсерйозніші моменти. Кожному своє. Але є та, що нікого не лишить байдужим.

 

*Бу-га-га*

Стандартний

*Типова студія, типове шоу. Бу-га-га*

*У ролі ведучої довгонога блонда з тупуватим виразом обличчя.  Вона спить з продюсером каналу, і посєму вона ведуча, ви ж розумієте*

– Сьогодні у нашій студії чарівна гостя, ми давно на неї чекали з нетерпінням, щоб поспілкуватись про найжиттєвіші проблеми. Це Брехня! Панове, зустрічайте оплесками!

*оплески, шалені оплески, це ж саме та мадам, на якій тримається світ*

*я сказала, ще оплески, мало оплесків. Гостя-то серйозна, ви теж з нею спали, не відкрутитесь*

*У студію заходить Брехня, при параді, у діамантах, у короткому чорному платті, на шпильці 13 см. Усі соромляться визнати, що мали з нею зв’язки, опускають очі. Особливо депутати ВР, що сидять у першому ряду. Рота знову відкриває ведуча, для цього їй навіть не треба було присідати*

-Розскажіть про себе…

– Ну що я можу про себе розповісти… Ви ж самі все знаєте і неодноразово вступали зі мною у зв’язок. Навіть ті із вас, що заявляють, що тісніше співпрацюють із Правдою, навіть ті користувались моїми послугами! Часом люди думають, що брешуть невинно, що їхня брехня не гріх, що це у благо, але запах-то лишається… А часом доводиться брехати у більших масштабах. Особливо гучно й симфонічно звучить брехня у масштабах країни. Кожен намагається прикрити свій відгодований зад, кожен ховає армію коханок і позашлюбних дітей, кожен ховає мерседеси й мазераті, прикриває свої дії завісою, моєю завісою… Брешуть чоловіки, які зраджують жінкам, розповідають казки про пиво з друзями і про мобільний телефон, який раптово сів у найпотрібніший момент. Хлопці брешуть дівчатам, дівчата хлопцям. Брешуть і не соромляться. Бо так всі роблять.

– А дорого обходяться Ваші послуги?

– Дорого… Але уся суть в тому, щоб відчути ефект на собі. Потім. Земля ж кругла, випущена Брехня завжди повертається…

*Сміятись, по сценарію треба сміятись. Що, не сміється?!*

пс. навіяно усіляким різним. назбиралось.