My main person

Стандартний

My main person – це людина, про яку я думаю, коли засинаю, і про яку я думаю одразу, коли моя свідомість очухується від сну. Думки приходять доволі несвідомо, Фрейд би зацікавився.
My main person – це чудова людина, яка вперто робить вигляд, що він не вартий таких гучних титулів і що йому не можна довіряти. Хоча я самостійно роблю вибір і висновки. Навіть не знаючи всього. Just for my interest.
My main person – це моє натхнення, без черпання якого мені важко писати, працювати, дихати і співати.
My main person – це герой мого сну, де я щаслива і відчуваю себе потрібною хоч комусь. Моя доля – бути самотнім класичним інтровертом, який поперед всіх і вся пхає свою незалежність і відокремленість від соціуму. І декларувати те, що і так добре.
My main person – це той, про якого я кажу “все складно”, не знаючи думки з того боку барикад.
My main person – це ті почуття, які не нікуди не викину.
My main person – моя маленька радість.
My main person – це напрочуд спокусливий голос, від якого мурашки по шкірі, за тихий шепіт якого на вушко віддала б останнє.
My main person – це той, з ким я б проговорила всю ніч. Про життя, про людей, про війну.
My main person – це та людина, якій я не готова сказати про те, що люблю, проте до якої відчуваю ніжну прив’язаність і відданість.
Але my main person сам не знає, що він my main person, і часом незнання комфортніше за знання.

ceKkkLbYhdo

Advertisements

.

Стандартний

Невже надворі стало прохолодніше? Мабуть, це перші подихи осені. Щоб не розслаблялись і бездарно не прогавили той літній час, який ще лишився згідно з календарем.

Висунувши носа надвір, я так і не придумала, що одягти у дорогу. І що пхати у дорожню сумку. Але мої недавні гості з Одеси казали, що там у них невеличкий філіал пекла. Та що там… Немає натхнення навіть доскладати речі в сумку. Кожного разу перед від’їздом прокидається якась дивна апатія і внутрішній голос починає скавучати: “Ну лишись вдома, ну здалось воно тобі…” Але ж ні, білети лежать перед носом, Львів чекає, тьотя Таня уже готова приймати гостю… Назад дороги немає.

Виявилось, в моєму випадку вимкнений телефон ще не означає “вимкнений” мозок. І не означає те, що я цілком і повністю відключилась від роботи. Я про неї ще думаю і прокручую собі в голові варіанти вирішення різних питань. Витягніть хтось вилку з розетки, а?