Безысходность

Стандартний

Привет! Я здесь… Твоя тоска.
Вокруг летаю, пыль гоняю…
Сломать тебя хочу слегка,
И жизнь тебе поотравляю.
Надежды? Трепетно? Любовь?
Остынь, малышка, успокойся.
Не верь, не бойся, не проси.
В своей душе вконец закройся.
Но ты – не та, они – не те.
И прекрати любить напрасно.
Хотя бы раз в твоей судьбе
Твоя любовь была участна?
Твоя любовь была нужна?
Твое внимание, забота?
Тебе хоть раз сказали вдруг
“Мне без тебя ну очень плохо?”
Опять ты попадаешь в яму
И ловишь грабли на пути…
Будь осторожнее, малышка,
Не бойся никогда уйти.
Садится солнце, ветерок.
Окно открыто в твоей спальне.
Немного блюза, потом рок…
Сладкие сны. И сон твой ранний.
Не плачь, малышка. Безысходность.
Ее прими и жизнь живи.
Похорони свою наивность.
И больше просто не грусти.

26.05.2014

 
DSA_2893_sm

Автор фото – Сергій Делідон

Не напишу, что я скучаю…

Стандартний

Не напишу, что я скучаю. Гордыня – тяжкий смертный грех.
Но видит Бог – не совладать и выделить тебя из всех.
Ты независим, не скучаешь, порой вгоняешь в холода…
Не обижаюсь, улыбаюсь, хоть сердце ноет иногда.

Ты мил и ласков, и за внимание готова многое отдать.
Но гордость мне не позволяет тебя об этом умолять.
Боюсь в сетях твоих споткнуться. Совсем несложно, ты поверь.
Когда услышу в трубке голос – пропадаю, и мне не выбраться теперь.

Тебе зачем-то доверяю, хоть это – прямой путь к огню:
Открыла б все свои секреты, все выдала б, как на духу,
Рискнула б я открыть обьятия и утонуть в твоих глазах,
Но в тоже время опасаюсь я утонуть в своих слезах.

Ты – тот, кого не прочь я одарить заботой и согреть в ночи…
Но голова меня удержит, а сердце крикнет “Не молчи”…

Написано 05.03.2014.

largeПС. Революційна весна надихає.
ППС. Не питайте.

Лети на крилах вітру, пташко…

Стандартний

Лети на крилах вітру, пташко,

Нехай не буде тобі важко,

Нехай лани, жита просторі

Не зупиняють твою волю.

Лети на крилах вітру, пташко,

Махай крильми і дихай важко,

До сонця підніми голівку,

Нехай не буде тобі гірко.

Нехай вітри несуть у вирій,

Там тепло, сонце, тільки мрії.

Пустельні вітри, сонце палить.

Пісок у грудях дуже давить.

Лети на крилах вітру, мила,

Та не забудь, що твої крила

Завжди злегка домчать додому.

Ти повернись до нас весною.

large

 

 

Без меж. Безмежно. Без кордонів…

Стандартний

Без меж. Безмежно. Без кордонів.
Неначе вітер вільний в полі.
Неначе гірська вільна річка.
Неначе в лузі оленичка.
Моя душа воліє неба.
Чого, крім нього, їй так треба?
Хіба що вірного кохання,
Стрічавши небо на світанні.
Моя душа скида окови.
Для неї, вірте, це не нове.
Із кожним роком, з кожним днем,
Упевнено вперед ми йдем.
А ваша заздрість ні до чого.
Вона для мене вже не нова.
І спалені мости з емоцій
Відбудувати вже непросто.
Лиш тиха осінь за вікном.
Лиш сни спокійні, ранечком
Згадаю, вірю – переможем.
А іншим вірою допоможем.
І скрипка грає десь в системі,
Інтимний простір у пустелі
Потайних мрій, чарівних снів.
Моїх надій, скорбот і вір.

12.10.2013

РS. Хотіла написати пост, а вийшов вірш. Ото мене плющить, да?!large А якщо серйозно, то давно не віршувала, втратила навики. Забула, як то воно. Якщо буде натхнення, згадуватиму.