Помітила нещодавно одну річ. Довго думала над нею. Вранці по дорозі на роботу, під час вранішнього ритуалу розпиття кави перед початком робочого дня, вдень під час спілкування з людьми, ввечері по дорозі додому, перед тим,як заснути… Ні, я не одержима однією ідеєю, просто чисто випадково зловила себе на тому, що мій мозок сам по собі прийшов до такого висновку, а я от не в курсі. Абсолютно.
Уявимо стадо баранів. Барани різностатеві бувають, в курсі, да? Ну, роги там у них ще різні. У най-най-найбаранів роги довгі. Це саме той випадок, коли зайві сантиметри шкодять. Ну але не будьмо такими, зрештою, розмір не має ж значення. Ну ще барани можуть мати різне забарвлення. Ну там вирізнятись можуть… Шмотками, аксесуарами і т.д. Але якщо ви вийдете із стада, попрямуєте кудись вперед, а потім оглянетесь назад – за собою ви все одно побачите стадо баранів, і воно буде доволі одноманітним, якщо приглядітись поверхнево. Стадо має колективну свідомість. Власне, то є найогидніший пункт. Якщо один баран починає вирізнятись із стада – колективна свідомість починає його виштовхувати. Морально, фізично – то несуттєво. Все одно виштовхує. Якщо на обідню попойку до річки прийде все стадо, а один баран тихенько у холодочку попиватиме морс із власної пляшечки – не бути йому у стаді. Він не такий. Він не проживає своє життя так, як інше стадо. І хоч він молодець, що живе так, як він хоче, говорить так, як він хоче, і робить те, що він хоче, і хоч в глибині душі його підтримує півстада… Колективний стадний інстинкт все одно лишається в крові у цих баранів. Чомусь барани не хочуть сприймати тих, хто відрізняється від них, чиє життя відрізняється від типу як загальноприйнятого стадним інстинктом, ну тобто коли все розвивається за одним сценарієм, і всі події, які не входять в сценарій, моментально оголошуються крамольними. І з тих пір життя того барана, який вирізняється із стада, підвержене критиці з боку стадного інстинкту. Але не був би баран сильною і вольовою особистістю – він би й далі керувався стадними баранячими принципами.
Мораль: задумайтесь над тим, чи ви помчите за усім стадом в чергу на попойку до водички; чи керуєтесь ви стадним інстинктом, коли хочете щось зробити, чи з’являється-таки у вашій голові думка “А що барани подумають?!”. Мабуть, описка в цьому реченні. Мало б бути “люди”. Але кожен слово обирає сам.