Хвилинки позитиву

Стандартний

137359857355511170_gHvmv053_c_large Моїми найкращими ліками є моя сім’я. Найкраща компанія, найкращі друзі й порадники. От тільки що повернулась з дня народження мого меншого кузена, йому сьогодні вісім років. Здавалося б, ще малий, та де там… Майже сформована особистість із своїм поглядом на світ. Так вийшло, що у мене сім’я музикантів, ну і в гості теж запрошуються музиканти, колеги. Це просто чумова компанія, з якою час за розмовами й жартами пролітає тааак весело й тааак швидко, що й не встигаєш зоглянутись, як тьотя уже подає десерт.

Почула сьогодні веселу історію від вчительки музики, що викладає фортепіано у школі мистецтв. Є у неї учениця, однокласниця й ровесниця мого кузена. Етакая фіфа восьми років. Моднява красуня. Цієї осені вперше почала займатись музикою. На момент події було лише 4-5 уроків. Отож, сама історія:

Дія 1. В кінці уроку, заповнюючи в щоденник завдання додому, вчителька прокоментувала: “Ну що, сьогодні ти трішки була неуважна, та й не дуже добре підготувалась, тому сьогодні за урок ставлю тобі 9. На наступний раз виправишся”. І продовжує писати. Дівчинка у цей момент почала копошитись у своєму рюкзачку. Копошилась-копошилась, і через секунду простягнула вчительці 10 грн. зі словами і в дратівливому тоні: “Ой, ну нате уже вам гроші і поставте нормальну оцінку”. Німа сцена. Шок вчительки. Завіса.

Дія 2.  Розмова з мамою учениці.  “Ви знаєте, ось така ситуація виникла… Ваша дитина запропонувала мені гроші за те, щоб я поставила їй вищу оцінку…” – Мама (схвильованим тоном): “Ой, а що, мало дала? Треба було більше?”. Німа сцена. Шок вчительки. Завіса.

Куди котиться цей світ, не підкажете?

Advertisements