Безысходность

Стандартний

Привет! Я здесь… Твоя тоска.
Вокруг летаю, пыль гоняю…
Сломать тебя хочу слегка,
И жизнь тебе поотравляю.
Надежды? Трепетно? Любовь?
Остынь, малышка, успокойся.
Не верь, не бойся, не проси.
В своей душе вконец закройся.
Но ты – не та, они – не те.
И прекрати любить напрасно.
Хотя бы раз в твоей судьбе
Твоя любовь была участна?
Твоя любовь была нужна?
Твое внимание, забота?
Тебе хоть раз сказали вдруг
“Мне без тебя ну очень плохо?”
Опять ты попадаешь в яму
И ловишь грабли на пути…
Будь осторожнее, малышка,
Не бойся никогда уйти.
Садится солнце, ветерок.
Окно открыто в твоей спальне.
Немного блюза, потом рок…
Сладкие сны. И сон твой ранний.
Не плачь, малышка. Безысходность.
Ее прими и жизнь живи.
Похорони свою наивность.
И больше просто не грусти.

26.05.2014

 
DSA_2893_sm

Автор фото – Сергій Делідон

Моїм друзям присвячується…

Стандартний

fri Ви ніколи не помічали, що життя – це надзвичайно цікава штука? Ні, я вам тут Америку не відкриваю, ви явно помічали, навіть відкривали його для себе в інших площинах, з різних сторін, і вам воно явно відкривалось по-іншому, не тим боком, яким часом відкривається мені. Але часом от сидиш-сидиш, нікого не чіпаєш, а тут раз! – і таке щось станеться, що хочеться сісти, обійняти голову руками і заволати до небес: “Ну за щоооо?!!!”.

Ви хочете про це поговорити? Звісно, хочете. Вас не раз виводило це із себе. Життя посилає вам щось класне, але потім його забирає. Класного хлопця, класну роботу, класних друзів. Понасолоджувались – і досить. Спробували на смак, сподобалось, затягнуло – а тут уже відвикати, це ж трагедія, варта розмахів Шекспіра. І такі пристрасті – чи не щодня у кожної окремо узятої людини в цілому світі. Чи не щодня хтось щось втрачає, в душі тихенько помирає… Хтось виявиться сильнішим і уже завтра з високо піднятою головою піде далі, хтось влізе в чорний депрес, когось будуть відкачувати армією психоаналітиків. Як казав пан Карлсон, “пустяки, дело житейское”.

Присядьте. Вдихніть і видихніть. В цьому житті нічого не буває просто так. Не буває випадкових людей, не буває випадкових зустрічей. Не буває випадкових подій в тому числі. І якщо ви зустріли людину – вона неодмінно має зіграти мінімальну роль у вашому житті. Ви зразу і не в’їдете, навіщо взагалі ця людина вам трапилась. Потім, колись… Задумаєтесь і усвідомите.

Я дуже рада існуванню у своєму житті певних людей. За останні півроку довелось пережити розчарування, потрясіння, стреси… Але я рада, що в моєму житті є ті, завдяки яким я не втратила віру в людей, в справжню дружбу, в людський альтруїзм, доброту, взаємоповагу і взаємопідтримку. І хоч життя не може гарантувати присутність деяких людей постійно і назавжди у нашому житті, але я хочу зберегти назавжди в душі приємні емоції, враження. Але, як виявилось, я почала втрачати віру в людей. Проте завдяки цим людям я впевнена, що зможу її зберегти. Тому що коли переживаєш розчарування у чоловіках – життя мені підсовує можливість не розчаровуватись в них остаточно. Якщо я розчарувалась в дружбі, взаємопідтримці – життя тут же запихнуло мене в критичну ситуацію, в якій я без міцного плеча друга не справилась би. І якщо ви читаєте ці рядки за моєю наводкою – я дякую вам за те, що ви є в моєму житті, що завдяки вам я щось зрозуміла, трошки подорослішала і помудрішала. Пробачте, якщо щось було не так. І дуже хочу відповісти вам тим же  добром і позитивом. І навіть якщо так станеться, що життя нас розведе в різні кутки світу, я завжди згадаю вас із теплотою в душі і дістану вас через скайп!